Все більше міст світу встановлюють обмеження швидкості до 30 км/год, прагнучи підвищити безпеку та зробити вулиці комфортнішими для пішоходів і велосипедистів. Проте нове дослідження Bloomberg показує, що реальний темп руху визначає не закон, а… самі вулиці.
Журналісти видання проаналізували понад мільйон вулиць у Мілані, Амстердамі та Дубаї, зібравши більше 73 мільйонів точок телеметрії та понад мільйон фото. Результати виявилися несподіваними: зниження обмеження з 50 до 30 км/год уповільнило рух лише на 2–3 км/год. А справжній контроль темпу руху забезпечує дизайн середовища: вузькі вулиці з щільною забудовою природно змушують водіїв їхати повільніше, а широкі й відкриті – стимулюють прискорення.
Подібні висновки підтвердили дослідження MIT у Мілані: обмеження швидкості майже не подовжили поїздки (лише на 34 секунди), зате смертність на дорогах знизилася на 37%. Однак італійські медіа акцентували увагу на майже незмінному забрудненні повітря, а міністр транспорту Маттео Сальвіні використав це, щоб виступити проти політики «30 км/год» і навіть заборонити камери контролю швидкості.
Дослідники підкреслюють, що на поведінку водіїв впливають не лише фізичні обмеження, а й культура водіння та клімат. Наприклад, у Дубаї спека знижує швидкість на кілька км/год, навіть без змін у дизайні. В Амстердамі райони з великою кількістю велосипедистів і другорядним доступом автомобілів показали, що компактний і продуманий простір робить рух безпечнішим та спокійнішим.
Отже, якщо місто прагне зробити вулиці безпечнішими, просто встановлювати нові обмеження швидкості недостатньо. Реальні зміни досягаються через грамотний дизайн доріг: підняті пішохідні переходи, вузькі смуги, дерева та інші архітектурні рішення формують безпечний темп руху природним способом, без зайвих наказів і штрафів.
